Праця в приватного підприємця – фізичної особи, трудові взаємовідносини регламентуються ст.24-1 КЗпП України, укладенням трудового договору між роботодавцем і найманим працівником. Кабінет Міністрів України з 1 липня 2001 р. започаткував обов’язкову реєстрацію в місцевих центрах зайнятості таких договорів. Це дозволяє впорядкувати рівень регламентованої зайнятості, ставить заслін працедавцям, схильним до нелегального використання найманих працівників. Під час укладення трудового договору підприємець зобов’язаний його зареєструвати в тижневий термін у державній службі зайнятості. Період роботи за трудовим договором заноситься до трудової книжки найманого працівника, реєструється та засвідчується печаткою місцевого центру зайнятості. Договір захищає права працівника, в ньому обумовлюється розмір заробітної плати, що має бути не меншим від мінімальної, визначаються тривалість робочого часу (не може перевищувати 40 год. на тиждень), перерви, вихідні, а робота у святкові та вихідні дні допускається лише за згоди працівника і підлягає компенсації, а також тривалість щорічної оплачуваної відпустки не має бути менш ніж 24 календарних дні. Робота за трудовим договором зараховується до страхового та загального трудового стажу працівника і впливає на розмір допомоги по безробіттю (за умови реєстрації особи в центрі зайнятості).
Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП України, ст. 3 Закону України «Про оплату праці»).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на усій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання та фізичних осіб, які використовують найману працю. Роботодавець не має права встановлювати працівнику заробітну плату в розмірі нижче мінімального. При цьому з установленим розміром мінімальної заробітної плати слід порівнювати нараховану заробітну плату, без урахування доплат, надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат.
Законом України від 6 грудня 2012 року N5515-VI ”Про Державний бюджет України на 2013 рік” (стаття 8) установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня — 1147 гривень, з 1 грудня — 1218 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня — 6,88 гривні, з 1 грудня — 7,3 гривні.
Ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективними договорами, але не рідше двох разів у місяць через проміжок часу, який не має перевищувати шістнадцяти календарних днів.
Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим чи неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні (до настання вихідних). Заробітна плата за час відпустки має виплачуватись не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
У разі звільнення працівника всі суми, що належать йому, виплачують у день звільнення (ст. 116 КЗпП).
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, за відсутності спору про їхній розмір роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь період затримання до дня фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).
У зв’язку з цим, шановні роботодавці, просимо вживати заходів щодо законного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, по виплаті заробітної плати працівникам в повному обсязі та у встановлені терміни, недопущенню виникненню заборгованості. Лише додержання працедавцем трудового законодавства та законодавства про зайнятість гарантує стабільний прибутковий бізнес і дасть змогу уникнути непорозумінь із найманими працівниками і контролюючими органами.
Директор Павлоградського
міськрайонного центру зайнятості А.В.Коваленко