Якщо сучасна людина знає легенди та історію народів, які давно щезли, їх закони, філософію та науку, якщо твори античних письменників дійшли до нащадків та стали початком, витоком європейських літератур, то відбулося це тільки тому, що слово усне перетворилося на Письменне Слово. Воно викарбувало людську пам’ять і пронесло те, що пам’ять зберегла, крізь час.
Пожежі та потопи, землетруси та війни, виверження вулканів, які поглинули міста та квітнучі провінції, зміна формацій і релігій, нашестя варварів, релігійний та політичний фанатизм винищували книгу. Але знищити її не змогли. Значить, є у книзі те, що не дає їй загинути, є та магічна сила слова, яка переживає тисячоліття. Від Велесової книги , невмирущого слова Г.Сковороди, рядками великого Кобзаря прямуємо ми до сьогодення.
Книга — це невичерпне багатство, вона допомагає наочно уявити собі живий світ людей, які жили тисячу або дві тисячі років тому, світ дуже далекий, але, водночас, у чомусь і близький нам духовно.
І традиційно хранителем цього чарівного світу є бібліотека- древня і вічно юна оселя людського розуму. Перші павлоградські народні бібліотеки та читальні з’явилися у 90-х роках 19 ст. Місто не пам’ятає часів,коли бібліотеки не працювали. Розвивається бібліотечна справа Павлограда і зараз. На сьогоднішній день Павлоградська міська централізована бібліотечна система (КЗ “Павлоградська МЦБС”) – це 7 публічних бібліотек.Наряду з наданням суто бібліотечних послуг наші бібліотеки виконують важливу соціальну функцію центрів інформаційної та психологічної допомоги, творчо поєднуючи духовні скарби друкованого слова та сучасні інформаційні технології, завдяки чому бібліотека та книга залишаються невід’ємною складовою у вихованні повноцінного, всебічно розвиненого суспільства у майбутньому.
Методист ЦБС Т.Борисенко