Звільнення за ст. 38 КЗпП. Розгляд у суді.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним
орган про розірвання трудового договору, укладеного на
невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження
відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться,
якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з
іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП).
Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не
був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія
трудового договору вважається продовженою.
Відповідно до ст.39 КЗпП працівник вправі вимагати розірвання
строкового трудового договору при наявності для цього поважних
причин (ч.1 ст.38 КЗпП). Спори про дострокове розірвання такого
трудового договору вирішуються в загальному порядку,
встановленому для розгляду трудових спорів (статті 224, 231, п.1
ст.232 КЗпП).