Не всі зараз в лавах Збройних Силах України, але ми та ЗСУ — це одне єдине тіло. Не дозволяйте собі та іншим переконувати, що ваші дії тут неважливі.

Дайте собі відповідь на питання:

Хто я?

Яка моя функція?

Яке моє місце, у всьому, що коїться?

Що я маю робити?

Варіантів відповідей на останнє питання багато:

— Щодня ходити на роботу.

— Надати допомогу речами, продуктами харчування, ліками.

— Перерахувати кошти на підтримку Армії, біженцям.

— Опікуватись старенькими сусідами.

— В’язати шкарпетки для хлопців.

— Долучитися до пошиття броників.

— Напекти купу пиріжків, наварити вареників… пригостити тих, кому це потрібно.

— Влаштувати домашній дитячий садок для сусідських дітей і дати можливість їх батькам працювати.

— Писати власноруч підтримуючи мотиваційні дописи у соціальних мережах.

— Дістати з шухляди зайві простирадла і нашити хлопцям натільну білизну.

— Об’єднатися з сусідами, друзями і влаштувати пункти роздачі гарячої їжі.

— Долучитися до волонтерської організації.

— Надайте притулок людям, які приїхали з місць, де ведуться активні бойові дії.

Можна переліковувати довго.

Не намагайтесь тягнути все. Визначтесь і робіть щось одне. Робіть це добре.

Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може докласти по крихті, і ми обов’язково переможемо.