Історія Павлограда

Статус міста Павлоград отримав у 1784 році.
Перший герб міста затверджено 29.07.1811р., другий герб – 26.09.1979 р., сучасний герб -10.04.2007 р.
У 2024 році місто Павлоград відсвяткує свою 240-у річницю.

Хоч історія заселення земель нашого краю сягає в сиву давнину до епохи неоліту і бронзи, про що твердять історики та археологи, проте постійні поселення виникли тут значно пізніше, з появою слов’янських племен.
Всі корінні жителі Павлоградщини з повним правом можуть вважати себе нащадками славних лицарів — запорозьких козаків. Незважаючи на загрозу постійних татарських набігів, у XVII і особливо XVIII століттях на землях Присамар’я, що в період Нової Січі входили до складу Самарської паланки, з’являється багато козацьких зимівників. Осівши тут на постійне проживання, зимівчани починали вести своє господарство – займалися рільництвом, засіваючи розорані степи, вирощували худобу, розводили бджіл, рибалили. Самарська паланка була розташована по обидва боки ріки Самари, вгору від лівого берега Дніпра, в теперішніх Новомосковському, Павлоградському й частково Олександрійському повітах Катеринославської губернії. Центром її було місто Самарь. Самарська паланка, нарівні з Протовчанською паланкою, була однією з найбільш заселених паланок Вольностей, в якій були містечка, села, хутори, зимівники. Після зруйнування Нової Січі на місці багатьох козацьких зимівників були засновані державні слободи. Так, у 1776 році створюється державна військова слобода Матвіївка, а у 1780-1781 роках вона перейменовується на слободу Луганська. У 1784 році зі слободи Луганської — на Павлоград і надання йому статусу міста. Щодо назви міста, то згідно історіографічної науки, у нашому краї існувала тенденція називати населені пункти на честь небесних покровителів та в дусі християнської віри. Тому теорія назви м. Павлоград на честь Апостола Павла є цілком ймовірною й оправданою.

Наш край завдяки своїм родючим чорноземам, великій кількості звірини в лісах та риби в річках і озерах з давніх-давен приваблював землеробів та промисловиків. У середині ХІХ ст.- поч. ХХ ст. місто стає відомим центром торгівлі зерном і борошном. Павлоградський хліб експортувався навіть в Лондон і Константинополь. На території міста працювали салотопний, шкіряний, ливарний, олійний заводи, тютюнові фабрики, парові млини, ситценабивна фабрика. Щорічно в місті проводились по три – чотири ярмарки, на яких торгували, в основному, крупною рогатою худобою, кіньми, вівцями.
У місті відкрився міський банк та акціонерне товариство мукомольного та круп’яного виробництва. Одночасно розвивалась мережа загальноосвітніх установ: чоловіча та жіноча гімназії, міське трьохкласне училище, початкова і церковно-приходська школи, приватні школи і училища. Всього 12 навчальних закладів.

На початку ХХ ст. місто продовжує розбудовуватися. У 1912 р. відкрито приміщення нового залізничного вокзалу, побудовано приміщення Міської Управи за проектом Павлоградського техніка Сави Якимовича Фетисова. С.Я.Фетисов накреслив план міста з 24 вулицями, 8 провулками, 4 площами.

Розвивалося в місті культурне життя. Так, починає діяти Павлоградська «Просвіта». Вона мала свої філії в Лозовій, Петропавлівці, Межовій, Васильківці, а також майже в усіх великих селах Павлоградського повіту. При «Просвіті» існував просвітянський хор та театральна трупа. «Просвіта» влаштовувала для павлоградців так звані вечори «балачок-бесід». У 1900 році один із старшин громадського зібрання – Д.Ф.Трушинський став засновником музично-драматичного театру. Постійно проводилися танцювальні вечори, бали. У місті працювали два біоскопи (кінотеатри) Дєдіковського та Чубарова і Тітова.
У двадцяті роки почалося відродження міста після Першої світової війни та революції.
У 1929 році було відкрито санітарну станцію, у 1931-му-лікарню, у цьому ж році почав діяти артполігон, який перед Другою Світовою війною став головним артполігоном країни – 2 заводи міста працювали на оборону. У 1935-му році відкрито дитячу поліклініку.
Проте, у рамках всесоюзної кампанії боротьби з релігією у 1935 році було знищено головну архітектурну прикрасу Павлограда — Свято-Вознесенський Собор.
У 1940 році в Павлограді працювало 32 підприємства. З них 4 заводи союзного підпорядкування, 9-республіканського, 6 – обласного. Діяло 11 шкіл, функціонував кінотеатр, 5 клубних кіноустановок, 6 бібліотек.
Під час Другої Світової війни з жовтня 1941 року місто було окуповано нацистським загарбниками. У місті діяв активний підпільний рух спротиву. 17 лютого 1943 року м. Павлоград було вперше звільнено від нацистів сумісними силами підпільних бойових груп міста і частинами 35-ої гвардійської стрілецької дивізії. Повне звільнення міста відбулося 18 вересня 1943 року.
У повоєнне десятиріччя місто було відбудовано. За цей час склалась нова промислова структура, до якої увійшли підприємства машинобудівної, будівельної, хімічної, переробної, легкої і харчової промисловості.
У 50-ті роки починається нова історія міста як Центру Західно-Донбаського вугільного басейну, було побудовано 10 шахт. Загалом, на початок 1960 року у Павлограді нараховувалося 20 промислових підприємств. Населення міста зросло з 30 тис. до 130 тис. осіб. Зростання населення вимагало збільшення житлового фонду. Практично на «рівному місці» почали рости нові мікрорайони. Розросталися вже існуючі: Хімзавод, ПМЗ, Ливмаш.
Сьогодні Павлоград — великий промисловий центр Дніпропетровської області. Його виробничий потенціал представлено 25 підприємствами різних галузей господарства. У місті працюють підприємства вугледобувної промисловості, машинобудування, хімічної, легкої та харчової промисловості.
Павлоград ще у 2014-му набув слави східного форпосту країни. Сьогодні місто продовжує підтверджувати цей статус та під час повномасштабної війни є центром допомоги внутрішньо переміщеним особам та волонтерства.

Павлоградська міська територіальна громада має власну символіку — Герб, прапор Павлоградської міської територіальної громади, Штандарт міського голови та Печатку Павлоградської міської територіальної громади, які відображають історичні, культурні, духовні особливості та традиції територіальної громади.

Щодо статусу Павлограда – у 1925 році місто стало окружним, а в 1926 році — районним центром. У 1939 р. став окремою міською адміністративною одиницею, містом обласного підпорядкування. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020р. № 807-ІХ та Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 05.02.2015р. № 157-VIII відбулися зміни у адміністративно — територіальному устрої, м.Павлоград увійшло до складу Павлоградського району.