Українська мова — це духовний скарб народу, що єднає покоління та зберігає нашу культурну спадщину. До Дня української писемності й мови згадуємо тих, хто своєю працею розвивав українське слово. Серед них — педагог, поет і перекладач Костянтин Максимович Зіньковський, життя якого тісно пов’язане з Павлоградом.

Важливе місце в його творчості посідає переклад українською мовою давньоруської літературної пам’ятки «Слово о полку Ігоревім». У 1906 році в журналі «Зоря» опублікували його переклади окремих частин твору, зокрема «Плач Ярославни». А в 1907 році, перебуваючи в Павлограді, Зіньковський надіслав повний переклад Іванові Франку до Львова. Через припинення виходу журналу «Літературно-науковий вісник» рукопис не надрукували, і він залишався в архіві. Лише в 1967 році переклад побачив світ у Києві, у збірці українських перекладів «Слова о полку Ігоревім».

Ця праця засвідчила багатство української мови та її здатність передавати красу й образність давніх літературних творів.

Водночас головною справою життя Костянтина Зіньковського була освіта.

З 1907 по 1922 рік він працював в Олександрівському міському училищі Павлограда, де викладав, а згодом очолив заклад. За його ініціативи відкрили педагогічні курси, а з 1916 року він викладав також в Українській учительській семінарії. Учні цінували педагога за доброту, чуйність і життєрадісність.

Учнями Зіньковського у різні часи були В.А. Горішній, І.С. Перехода, Ж.Я. Котін, художник О. Старчевський та український письменник П.А. Вільховий.

Зіньковський писав власні твори та перекладав поезію, поєднуючи літературну діяльність із відданим служінням освіті. Його спадщина — це приклад того, як любов до рідного слова, знань і своєї справи допомагає зберігати національну культуру.

У День української писемності та мови згадуємо Костянтина Зіньковського як людину, яка залишила помітний слід в історії Павлограда й української літератури.