Додержання законодавства про працю — обов’язок кожного

Февраль 13th, 2012 Новини

Успішний розвиток будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності чи ефективне функціонування установи або організації неможливі без високопродуктивної, творчої праці найманих працівників. При цьому інтереси роботодавця і найманого працівника не завжди збігаються.
Для досягнення компромісу інтересів кожного з учасників ринку праці і суспільства загалом органи державної влади через видавання відповідних нормативно-правових актів з питань трудової і пов’язаної з нею діяльності врегульовують взаємовідносини роботодавця і найманих працівників й тим самим сприяють створенню таких соціально-трудових відносин, які не суперечать чинному законодавству.
У зв’язку з тим, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю покладено на Державну інспекцію України з питань праці, редакція звернулася до голови цього відомства — головного державного інспектора України з питань праці Андрія ЧЕРКАСОВА з проханням відповісти на деякі запитання.
— Шановний Андрію Володимировичу! Розкажіть, будь ласка, які першочергові завдання покладено на Держпраці і її територіальні органи на місцях і як здійснюється державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями законодавства про працю?
— Першочергові завдання в роботі Держпраці і територіальних органів визначено Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р.
Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, зайнятість, соціальне страхування здійснюється шляхом проведення перевірок підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
У разі виявлення в ході перевірок порушень державні інспектори праці видають в установленому порядку обов’язкові до виконня приписи щодо усунення порушень, складають протоколи про адміністративні правопорушення, вносять пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень тощо.
— Скільки торік було проведено перевірок з питань додержання на підприємствах законодавства про працю і які це дало результати? На яких підприємствах зафіксовано найбільше порушень?
— Минулого року державними інспекторами праці проведено понад 42 тис. перевірок на більш як 34 тис. підприємств, установ та організацій і виявлено майже 142 тис. порушень трудового законодавства.
Найбільша частка порушень припадає на організації та установи приватної форми власності, а за видами діяльності — на підприємства оптової та роздрібної торгівлі та підприємства обробної промисловості. Найчастіше порушуються законодавчі норми щодо оплати праці (81,6 тис.), робочого часу і часу відпочинку (25,7 тис.), укладання і виконання трудових договорів (14,8 тис.) та порядку ведення трудових книжок (8,4 тис. порушень).
— Які методи впливу застосовуються до керівників підприємств, де порушується законодавство про працю?
— З метою усунення виявлених правопорушень державними інспекторами праці внесено роботодавцям 36,2 тис. приписів.
Крім того, за результатами перевірок складено та передано до суду 28,2 тис. протоколів про адміністративні правопорушення, з них майже по 25 тис., або 88,6%, — судами винесено рішення, з яких з накладанням штрафних санкцій — 18,5 тис. на загальну суму 10,2 млн грн.
За невиконання законних вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю безпосередньо державними інспекторами праці винесено 4389 постанов з накладанням штрафних санкцій на винних посадових осіб на загальну суму 4,04 млн грн.
Загалом до адміністративної відповідальності притягнуто 32,5 тис. керівників підприємств — порушників законодавства про працю, що становить 95% кількості перевірених підприємств. Загальна сума накладених судами та державними інспекторами праці штрафних санкцій становить 14,2 млн грн.
З ініціативи державних інспекторів праці до дисциплінарної відповідальності притягнуто 14,3 тис. керівників підприємств. Унесено 4,6 тис. подань до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення порушників трудового законодавства до кримінальної відповідальності, за якими було порушено 1275 кримінальних справ.
— Розкажіть, будь ласка, більш детально про заходи впливу на керівників підприємств, де є борги із заробітної плати.
— Протягом минулого року державними інспекторами праці було проведено 7312 перевірок на 4997 підприємствах-боржниках з виплати заробітної плати.
За результатами перевірок складено та передано до суду 4345 протоколів про адміністративні правопорушення, з них по 3840 (88,4%) — судами винесено рішення, з яких з накладанням штрафних санкцій — 2990 на загальну суму 2,2 млн грн.
Крім того, винесено 1794 постанови про накладення штрафів за невиконання законних вимог посадових осіб Держпраці на загальну суму 1,6 млн грн, унесено 2802 подання власникам про притягнення до дисциплінарної відповідальності, до правоохоронних органів передано 2657 матеріалів перевірок, за якими порушено 560 кримінальних справ за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Загалом до адміністративної відповідальності притягнуто 6139 посадових осіб підприємств-боржників. Загальна сума накладених судами та державними інспекторами праці штрафних санкцій становить 3,8 млн грн.
На вимоги державних інспекторів праці 299 тис. працівникам виплачено заборгованість з виплати заробітної плати на суму 696,6 млн грн.
— Проблема виплати заробітної плати має ще один “тіньовий” бік — виплату заробленого не в повному розмірі, в обхід платіжної відомості, “в конверті” тощо. Що втрачають від цього працівники? Порадьте, що треба зробити для поновлення трудових прав?
— Кожен, хто наймається на роботу, має пам’ятати, що неоформлений трудовий договір є не лише грубим порушенням трудового законодавства, а й надалі тягне за собою низку проблем для самого працівника. Це, зокрема, несплата за нього страхових внесків, і, як наслідок, невключення відповідного періоду роботи до страхового стажу, втрата права на матеріальне забезпечення у період непрацездатності, відпустку, в майбутньому — мала пенсія тощо.
Щодо легалізації трудових відносин, то зробити це нелегко. Фактично потрібно довести, що у певний період часу працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем. А це встановлюється виключно в судовому порядку.
При цьому факти виконання працівником трудових обов’язків можуть бути підтверджені документами, ведення яких не передбачено трудовим законодавством, а також показаннями свідків. Тому працівникові слід подати заяву до суду за місцем проживання.
— Від наших читачів надходять скарги, що керівники підприємств примушують їх брати відпустки без збереження заробітної плати, посилаючись на недостатнє фінансування і відсутність коштів на виплату заробітної плати. Як можна це прокоментувати?
— Раніше статтею 84 КЗпП передбачалася можливість надання працівникам у порядку, визначеному колективним договором, відпустки без збереження заробітної плати в разі простою підприємства, установи, організації з незалежних від працівників причин. Сьогодні цієї норми немає.
Статтею 25 Закону України “Про відпустки” визначено підстави, за яких обов’язково працівникові надається відпустка без збереження заробітної плати, а також її максимальну тривалість.
Відпустки без збереження заробітної плати за сімейних обставин можуть надаватися працівникові за його заявою та за згодою роботодавця і тривати не більш як 15 календарних днів на рік.
— Чи має право керівник без згоди працівника зменшити йому тривалість робочого часу з відповідною оплатою?
— Неповний робочий час працівникам підприємства може встановлюватись як під час прийняття на роботу, так і згодом. Під час запровадження неповного робочого часу з ініціативи власника або уповноваженого ним органу обов’язково попереджати працівника не пізніше ніж за два місяці.
Якщо зменшення тривалості робочого часу провадиться на підставі особистої заяви працівника, то початок введення неповного робочого часу визначається за погодженням сторін. Оплата праці при цьому проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється відповідно до п.6 ст.36 КЗпП.
Законодавством не передбачено порядку надання працівником згоди на продовження роботи. Тому, якщо працівник не повідомив письмово роботодавця про те, що він відмовляється працювати на умовах неповного робочого часу, а став до виконання трудових обов’язків після закінчення строку попередження, вважається, що він надав таку згоду.
— Хотіла б ще з’ясувати, куди слід звернутися працівникові, якщо він вважає, що його звільнено незаконно? Який порядок поновлення на роботі в такому разі?
— Що стосується порядку поновлення на роботі, то цей механізм визначений ХV главою КЗпП. Така функція здійснюється комісіями по трудових спорах і судами. Згідно зі ст.232 трудові спори щодо поновлення працівників на роботі незалежно від підстав звільнення розглядаються безпосередньо судами. Таким чином, якщо працівник вважає, що його звільнено без законних підстав, він повинен невідкладно звернутися з позовною заявою про поновлення на роботі до місцевого суду.
Строки звернення до судів за вирішенням трудових спорів визначені ст.233. У справах про звільнення працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Хочу зазначити: якщо працівник вважає, що його права як людини праці порушено, він може звернутися до нас — Державної інспекції України з питань праці. Це оптимальний шлях одержати кваліфікований висновок спеціалістів у сфері законодавства про працю. Контакти можна знайти на нашій веб-сторінці.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, ухвалене судом, підлягає негайному виконанню.
— Підсумовуючи, щоб Ви порадили працюючим громадянам і тим, хто лише планує найнятися на роботу, аби їхні права не порушувались?
— Найефективнішим захистом громадян є їхня правова обізнаність. Кожен, хто наймається на роботу, має пам’ятати, що неоформлений трудовий договір є не лише грубим порушенням трудового законодавства, а й надалі тягне за собою низку проблем для самого працівника.
Якщо працівники знатимуть свої права і будуть їх захищати, то й роботодавець до таких працівників ставитиметься інакше і, напевне, не поспішатиме порушувати трудове законодавство.