Інформація від Управління державної служби з питань праці

Апрель 22nd, 2025 Новини

Правові основи діяльності суб’єктів господарювання, що надають послуги з працевлаштування

Основним Законом – Конституцією України (стаття 43) визначено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до Закону України від 05.07.2012 № 5067 «Про зайнятість населення» (далі Закон № 5067) працевлаштування – комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю. Працевлаштування передує зайнятості, є його найважливішою гарантією.

Незайняті громадяни можуть як самостійно підшукувати собі роботу, так і вправі звернутися до уповноважених органів, суб’єктів господарювання за допомогою у працевлаштуванні.

Закон України «Про зайнятість населення» разом з іншими законодавчими актами є основою для регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців.

Суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва працевлаштуванні, – зареєстрована в установленому законом порядку юридична особа, яка провадить господарську діяльність, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізична особа – підприємець, що надають послуги з посередництва працевлаштуванні в Україні та/або за кордоном (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону № 5067).

До послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Перелік суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи Україні в інших роботодавців, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні інших роботодавців, зобов’язані: 1) надавати громадянам повну та достовірну інформацію про попит роботодавця на робочу силу (вакансії), його вимоги щодо кваліфікації, досвіду роботи, про умови, характер та оплату праці; 2) співпрацювати з відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підприємствами, установами та організаціями, профспілками та їх об’єднаннями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями; 3) забезпечувати захист інформації, що надійшла від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання і поширення такої інформації, встановлених законами України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців відповідно до закону; подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва працевлаштуванні, не мають права: 1) свідомо здійснювати набір, працевлаштування або наймання працівників для робіт, пов’язаних із неприйнятними небезпеками і ризиками, а також для робіт, на яких ці працівники можуть стати жертвами зловживань чи дискримінації будь-якого характеру; 2) перешкоджати найманню залученого працівника безпосередньо роботодавцем, обмежувати професійну мобільність працівника, накладати санкції на працівника, який погодився на роботу в іншого роботодавця; 3) надавати працівників у розпорядження роботодавця для заміни його працівників, які проводять страйк або інші колективні дії.

Суб’єктам господарювання, які надають послуги з посередництва працевлаштуванні в Україні, забороняється отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата послуг з працевлаштування здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги.

Отже, законодавство України передбачає систему загальних та спеціальних органів (суб’єктів), які здійснюють працевлаштування населення, надають комплекс послуг з посередництва у працевлаштуванні з метою забезпечення легальної зайнятості та, у кінцевому рахунку, працевлаштування осіб, які шукають роботу, та безробітних.

Відповіді на актуальні питання також можна знайти на інформаційному порталі Держпраці: https://pratsia.in.ua.