Інформування громади щодо актуальних проектів законів, що виносились на розгляд Верховної Ради України під час пленарних засідань з 01.07 – 04.07.2014р.

Інформування громади щодо актуальних проектів законів,
що виносились на розгляд Верховної Ради України
під час пленарних засідань з 01.07 – 04.07.2014р.

На пленарному тижні Верховної Ради, з 1 по 4 липня включно, було розглянуто багато законопроектів різного характеру. Але за актуальністю їх спрямування, слід виділити наступні:
1. «Проект Закону про реструктуризацію кредитних зобов’язань з іноземної валюти в національну валюту України – гривню» (реєстраційний номер 4185а від 27.06.2014) (авторський колектив: Кайда О.П., Мирний О.Б., Мартиняк С.В., Богословська І.Г. та ін.), метою якого є врегулювання питань, пов’язаних із погашенням заборгованості, вираженої в іноземній валюті.
Також, були подані на розгляд ще три альтернативні законопроекти: «Про конвертацію кредитних зобов’язань з іноземної валюти в національну валюту України – гривню» (реєстраційний номер 4185а-1) (н.д. Рудьковський М.М.), «Про реструктуризацію кредитних зобов’язань з іноземної валюти в гривню» (реєстраційний номер 4185а-2) (н.д. Князевич Р.П.) та «Про реструктуризацію кредитних зобов’язань з іноземної валюти в національну валюту України – гривню» (реєстраційний номер 4185а-3) (н.д. Опанащенко М.В.).

Стисло щодо актуальності

У зв’язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася на початку 2014 року та спричинила девальвацію національної валюти, в Україні спостерігається зростання напруженості серед населення, яке має непогашені іпотечні кредити в іноземній валюті. Ще до фінансової кризи 2008-2009 років та встановлення заборони на видачу споживчих кредитів в іноземній валюті значна частка іпотечних кредитів була видана банками саме в іноземній валюті, при чому на умовах, що передбачають тривалі строки погашення. Проте, замість очікуваного обмінного курсу близько 5,00 грн. за долар США, на сьогодні він складає близько 11,9 грн. за долар США. За умови відсутності джерел доходів в іноземній валюті, значна частина боржників на сьогодні фактично не мають можливості обслуговувати борг, обсяг якого постійно зростає відповідно до зростання обмінного курсу.
За відсутності втручання з боку держави, розвиток ситуації може привести, з одного боку, до збільшення частки проблемних активів у кредитному портфелі банків та витрачання ними значних ресурсів на спроби погашення заборгованості за кредитами в судовому порядку, та з іншого – до подальшого зубожіння населення та збільшення соціальної напруги.
За таких умов вбачається за необхідне вжиття термінових заходів для врегулювання цієї проблеми саме на законодавчому рівні.
Я згоден, що це дійсно актуальне питання сьогодення, але при визначенні необхідно керуватись здоровим економічним глуздом. Економічний волюнтаризм в даному питанні не є розумним та не є виваженим, тому що це є фінансово-банківська система, вона є дуже крихка в даному випадку.
Необхідно зазначити, що перекладати повністю вину на реструктуризацію будь-яких валютних кредитних зобов’язань, які існують у громадян, фізичних або юридичних осіб перед банківськими установами, це дуже відповідальне завдання і, відповідно, перекладати зазначені борги на кредитні банківські установи не є виваженим та економічно доцільним. Чому? Тому що банки виступають фактично посередниками між залученим капіталом у вигляді депозитів та наданим капіталом у вигляді відповідних кредитів. Отже, банк не зможе нести весь тягар відповідної відповідальності за девальвацію національної валюти.
Я виступаю за підтримку альтернативного законопроекту, який зареєстрований Князевичем Р.П. «Про реструктуризацію кредитних зобов’язань з іноземної валюти в гривню».
Тому що він, дійсно, був відпрацьований в тісній співпраці з представниками Національного банку України та широких кіл, які представлені Асоціацією банківських установ.
У законопроекті передбачається реструктуризація зобов’язань за кредитом в іноземній валюті, що відповідає сукупності таких ознак: кредит було отримано споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів»; кредит було отримано на придбання житлової нерухомості або майнових прав на житлову нерухомість для власного проживання, яке є єдиним житлом фізичної особи та/або його сім’ї, та забезпечений цією нерухомістю або цими майновими правами; загальна сума несплачених зобов’язань за кредитом не перевищує 1 млн. гривень за офіційним курсом гривні до іноземних валют станом на 01.01.2014 р.; відсутність заборгованості за кредитом станом на 01.01.2014 або її погашення до моменту реструктуризації.
Реструктуризація зобов’язань за кредитом проводиться шляхом внесення змін до договору, які передбачають:
1) перерахування несплачених зобов’язань за кредитом в гривню за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим на дату проведення реструктуризації. Плата за користування кредитом після перерахування встановлюється до кінця дії договору зі змінами у розмірі фіксованої процентної ставки, яка діяла за кредитом до моменту реструктуризації. Розмір щомісячного платежу за реструктуризованими зобов’язаннями не може перевищувати розміру місячного платежу за таким кредитом до його реструктуризації, перерахованим в гривню за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим станом на 01.01.2014 р.;
2) частина зобов’язань позичальника, що визначається як різниця між сумою зобов’язань за кредитом на дату реструктуризації, перерахованою у гривню за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим на дату проведення реструктуризації, та сумою цих зобов’язань, перерахованою у гривню за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим на 01.01.2014 р., підлягає сплаті позичальником останніми платежами за графіком платежів за кредитом. Такі зобов’язання позичальника можуть бути прощені банком на умовах та в порядку, визначених у договорі зі змінами.
Законопроектом також передбачається погашення зобов’язань за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою за рахунок передачі позичальником предмета іпотеки іпотекодержателю (банку). Така передача є підставою для припинення зобов’язань за кредитом, у тому числі якщо вартість предмета іпотеки є недостатньою для повного задоволення зобов’язань.
Згоден, що даний законопроект потребує доопрацювання, але на сьогодні він є єдиним, який підтримує більшість і він прийнятий в першому читанні (03.07.2014). Тому, я вважаю що до другого читання його норми будуть відкориговані належним чином і він дійсно стане робочим Законом для врегулювання достатньо не простих економічних проблем.

2. «Проект Закону про внесення змін до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо розширення кола осіб, що є учасниками бойових дій) (реєстраційний номер 4022а від 05.06.2014) (авторський колектив: Сиротюк Ю.М., Стойко І.М., Гриневецький С.Р.), метою якого є впорядкування кола осіб, що є учасниками бойових дій та брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також які залучалися до участі в антитерористичній операції.

Стисло щодо актуальності

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регламентований правовий статус учасників бойових дій.
Відповідно до статті 6 цього Закону до учасників бойових дій належать особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Вітчизни у складі сил діючої армії, в партизанських загонах та підпіллі, а також в інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час. Такими також визнаються учасники бойових дій на території інших держав з числа осіб, які проходили службу, працювали або були у відрядженні в країнах, де в цей період велися бойові дії.
Водночас, на виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінет Міністрів України своєю постановою від 12.05.1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» затвердив процедуру і механізм видачі посвідчень учасників бойових дій.
Однак, ця постанова не поширюється на осіб, задіяних в АТО.
Тому, вже 01.07.2014 Верховною Радою України, приймаючи до уваги військові події на Сході України, а також необхідність упорядкування кола осіб, які брали (беруть) участь в АТО, був прийнятий Закон України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У відповідності з цими змінами було розширено коло осіб, які визнаються учасниками бойових дій: військові (резервісти, військовозобов’язані), працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України і т.п., а також працівники підприємств, установ і організацій, які залучалися до участі в АТО в установленому законодавством порядку.
Крім того, вищевказаним Законом делеговані повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку присвоєння статусу учасника бойових дій особам, задіяним в АТО.
Поки що такий порядок урядом ще не розроблений.
Разом з тим, особливу увагу слід звернути на офіційну заяву екс-В.о. Міністра оборони України Коваля М.В., згідно з яким юридичне підґрунтя для присвоєння статусу учасника бойових дій відпрацьована повною мірою, але саме питання і процедура вирішуватимуться по закінченню АТО.

3. «Проект Закону про внесення змін до Конституції України» (щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування) (реєстраційний номер 4178а від 26.06.2014) (Президент України), метою якого є вдосконалення конституційно-правового статусу вищих органів державної влади відповідно до засад функціонування держави з парламентсько-президентською формою правління, а також реформування конституційно-правового статусу органів місцевого самоврядування.
Стисло щодо актуальності
Проведення в Україні системної адміністративно-територіальної реформи є об’єктивною необхідністю. Вона повинна закласти основи для розвитку нашої країни за моделлю народного капіталізму, на засадах демократії та самодостатності територій.
Мета адміністративно-територіальної реформи полягає в демонополізації і децентралізації системи державного управління шляхом розширення повноважень місцевих органів самоврядування влади. До повноважень центральної влади має належати перш вироблення і реалізація загальнодержавної стратегії розвитку.
Безумовно, проведення адміністративної реформи має комплексний характер і передбачає, перш за все, розробку та затвердження змін до Конституції України, як акту вищої юридичної сили, а потім ухвалення низки законодавчих актів, спрямованих на реалізацію конституційних норм.
Переважна більшість запропонованих змін стосуються саме децентралізації публічної влади в Україні та посилення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування. Запропоновано докорінно змінити принципи організації та функціонування органів місцевого самоврядування шляхом закріплення його розуміння як права і можливості жителів громад в рамках Конституції і законів України самостійно вирішувати питання місцевого значення в інтересах місцевого населення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Закріплено, що розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів різних рівнів здійснюється за принципом субсидіарності.
Змінами вилучаються з конституційного регулювання обласні та районні державні адміністрації. Зате основні повноваження повинні бути зосереджені на базовому рівні (село, селище, місто). Разом з тим, передбачається утворення виконавчих органів обласних та районних рад. Голова обласної ради, голова районної ради повинен обиратися з складу депутатів відповідної ради та очолювати її виконавчий орган.
У регіонах і районах пропонується ввести інститут представників Президента України, які на відповідній території будуть здійснювати нагляд за відповідністю Конституції і законам України актів органів місцевого самоврядування та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, координувати взаємодію територіальних органів центральних органів виконавчої влади, спрямовувати та організовувати діяльність всіх територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного або воєнного стану, здійснювати інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Одночасно з реформуванням статусу органів місцевого самоврядування конкретизуються окремі положення Конституції України щодо адміністративно-територіального устрою. Зокрема, закріплено вимогу регулювання законом умов та порядку утворення, ліквідації, зміни меж, найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів у межах районів.
03.07.2014 був включений до порядку денного.

4. «Проект Закону про засади державної регіональної політики» (реєстраційний номер 4069а від 13.06.2014) (Кабінет Міністрів України), метою якого є створення законодавчої основи для реалізації нової державної регіональної політики, яка повинна охоплювати значно більше коло питань, ніж просто підтримка регіонального розвитку.
Концепцією державної регіональної політики визначено напрями нової політики і загальні вимоги щодо інструментів такої політики.
Реалізація ж нової державної регіональної політики, особливо в частині нового інструментарію її здійснення, вимагає додаткового законодавчого забезпечення.
Прийняття законопроекту сприятиме забезпеченню ефективного розвитку України та її регіонів шляхом установи системного підходу до формування та реалізації державної регіональної політики.
03.07.2014 прийнято в першому читанні.

5. «Проект Закону про добровільне об’єднання територіальних громад» (реєстраційний номер 4070а від 13.06.2014) (Кабінет Міністрів України), метою якого є встановлення порядку об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст та надання державної підтримки об’єднаним територіальним громадам; створення правових умов та можливостей для:
— укрупнення шляхом добровільного об’єднання територіальних громад, що є важливим чинником посилення гарантій місцевого самоврядування, підвищення його ролі у вирішенні питань місцевого значення;
— формування дієздатних територіальних громад, головним завданням яких має стати поліпшення забезпечення потреб громадян, оперативне та якісне надання їм базових соціальних та адміністративних послуг, поліпшення умов сталого розвитку відповідних територій, більш ефективне використання бюджетних коштів та інших ресурсів;
— створення передумов для удосконалення системи органів місцевого самоврядування на відповідній територіальній основі.
Для досягнення мети проект Закону передбачає встановлення основних умов об’єднання територіальних громад, порядку його ініціювання, порядку утворення об’єднаної територіальної громади та порядку діяльності органів місцевого самоврядування в об’єднаній територіальній громаді до формування нових органів. Врегульовуються питання правонаступництва, управління об’єктами комунальної власності, формування бюджету, форми державної підтримки, зокрема фінансової.
Проектом Закону передбачено, що держава здійснює організаційну, методичну та фінансову підтримку об’єднання територіальних громад.
Держава здійснює фінансову підтримку об’єднаних територіальних громад шляхом надання об’єднаній територіальній громаді коштів на формування відповідної інфраструктури згідно з планом соціально-економічного розвитку такої територіальної громади у разі, коли межі території новоствореної об’єднаної територіальної громади повністю відповідають межам, визначеним Перспективним планом формування територіальних громад відповідного регіону.
Пропозиції щодо надання фінансової підтримки об’єднаній територіальній громаді Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація за поданням місцевої ради об’єднаної територіальної громади вносить Кабінету Міністрів України не пізніше 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому передбачається надання такої фінансової підтримки.
Загальний обсяг фінансової підтримки розподіляється між бюджетами новостворених територіальних громад пропорційно до площі новоствореної територіальної громади та кількості сільського населення такої громади.
Передбачається, що середня чисельність сільської громади у разі об’єднання в нову територіальну громаду становитиме 9 тисяч осіб, середня кількість населених пунктів у сільській громаді становитиме 16, очікувана середня площа громади – близько 400 кв. кілометрів.
Виходячи із зазначених параметрів переважна частина нових громад буде створена на базі районів, що існували в УРСР до адміністративно-територіальної реформи 1954-1960 років. У зв’язку тим, що для об’єднаних територіальних громад, утворених відповідно до Перспективного плану формування громад, бюджет формується відповідно до частини четвертої статті 67 Бюджетного кодексу України, частина новоутворених громад потребуватимуть допомоги держави у створенні відсутніх елементів інфраструктури, необхідних для забезпечення виконання отриманих повноважень.
Отже, розподіл субвенції на формування відповідної інфраструктури між такими громадами проводиться за такою формулою:

Vi = ½Vo*(Xi/X + Yi/Y), де
Vi – обсяг субвенції об’єднаної територіальної громади;
Vo – загальний обсяг субвенції;
Xi – кількість сільського населення об’єднаної громади;
X – кількість сільського населення всіх територіальних громад;
Yi – площа сільських рад об’єднаної територіальної громади;
Y – площа сільських рад усіх територіальних громад.

03.07.2014 прийнято в першому читанні.

6. «Проект Закону про мораторій на примусову реалізацію житла, примусове відключення від мереж житлово-комунальних послуг, заборону нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги громадянами, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях» (реєстраційний номер 4188а від 27.06.2014) (н.д. Левченко М.О.), метою якого є захист житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, на період її проведення, а також на час після завершення її проведення, протягом якого цим громадянам буде погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, інших грошових виплат, яка утворилась за час проведення антитерористичної операції, а щодо громадян, звільнених у зв’язку із зазначеними обставинами, до їх працевлаштування або відновлення втрачених під час антитерористичної операції робочих місць.
03.07.2014 прийнято за основу із скороч. строку підготовки до другого читання.
08.07.2014 відповідно до ст. 116 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» я підготував та направив до профільного комітету свої пропозиції стосовно зазначеного законопроекту, який готується до другого читання.

Стисло щодо моїх пропозицій

Запропонована поправками редакція конкретизує:
— коло осіб щодо яких має застосовуватися мораторій та виключає зловживання з боку недобросовісних споживачів комунальних послуг, які захочуть скористатися преференціями лише з огляду проживання у Донецькій/Луганській областях (хоча не всі адміністративно-територіальні одиниці Донецької та Луганської областей були задіяні в АТО та не всі мешканці визначених областей можуть вважатися постраждалими від проведення АТО);
— термін дії мораторію, що дозволить стимулювати сторони правовідносин до конкретних дій з усування обставин застосування мораторію;
— перелік позицій, які мають бути визначені Кабінетом Міністрів України
для можливості застосування механізмів мораторію.

7. «Проект Закону про внесення змін до законів України «Про освіту» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо гарантій для студентів, аспірантів, педагогічних, науково-педагогічних працівників) (реєстраційний номер 4889 від 15.05.2014) (н.д. Гриневич Л.М.), метою якого є: збереження місця навчання у навчальних закладах для тих осіб, що призвані для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період; збереження додаткових видів соціального і матеріального забезпечення студентам, аспірантам; надання права на відстрочку для складання екзаменаційної сесії та державної атестації у навчальних закладах на період проходження ними військової служби; збереження місця роботи, посади і попереднього середнього заробітку педагогічному чи науково-педагогічному працівнику, у зв’язку із проходженням ним військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; зменшення розміру плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг для осіб, які перервали навчання у навчальних закладах у зв’язку із їх призовом під час мобілізації з урахуванням перерваного та оплаченого строку навчання.
Я, як і більшість моїх колег беззастережно підтримав даний законопроект при голосуванні, який 03.07.2014 був прийнятий в цілому як закон.

8. «Проект Закону про особливий період у паливно-енергетичному коплексі» (реєстраційний номер 4117а від 18.06.2014) (Кабінет Міністрів України).
Ним запропоновано запровадити особливий період у всьому паливно-енергетичному комплексі України, що в першу чергу пов’язано з обмеженням конституційних прав та свобод громадян. При цьому прийняття рішення Верховною радою та Президентом України про введення військового або надзвичайного стану, або рішення про мобілізацію не вимагається. Тобто, Кабінет Міністрів України самостійно може запровадити для цілої країни обмеження тих самих прав та свобод.
Проект закону надає необмежені повноваження з регулювання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі. Фактично запроваджується ручне керування всім обсягом паливно-енергетичного комплексу: нафтогазовим комплексом, вугільним ринком та оптовим ринком електроенергії України.
Безумовно, питання безпечного функціонування паливно-енергетичного комплексу є одним із головних питань для держави, однак треба звернути увагу, що до складу паливно-енергетичного комплексу входять підприємства, господарська діяльність яких значним чином не впливає на баланс надходження та розподілу природного газу. Зокрема, теплові, гідро та атомні електростанції майже не споживають природний газ, а теплоелектроцентралі споживають його в першу чергу для виготовлення тепла та гарячої води.
Всі ТЕЦ в Україні, окрім Київенерго – споживають 320 мільйонів м3 природного газу на рік – саме для виробництва тепла. В весняно-літній період Київенерго споживає для приготування гарячої води близько 300 мільйонів м3 природного газу, а в осінньо-зимовий період близько 2,2 млрд. м3 природного газу для виготовлення тепла та гарячої води. Загальне споживання газу в Україні (без Криму) становить близько 49 млрд. м3, а власний видобуток без Криму становить близько 19 млрд. Тобто, загальний обсяг проблем складає 30 млрд. м3 імпортованого газу.
Отже, максимальне споживання газу для виробництва тепла та гарячої води складає всього 5,7% від загального споживання. Газ майже не використовується в Україні для виробництва електроенергії.
Таким чином, відсутні підстави для запровадження окремих правил функціонування для всього паливно-енергетичного комплексу, у тому числі положень, які надають пріоритет «ручному керуванню» над відрегульованими законодавством ринковими механізмами у електроенергетичній сфері та вугільній галузі, в той час, коли прискіпливого регулювання потребує саме газопромисловий комплекс.
Більш того, законопроект 4117а не вирішує питання виведення держави з газової кризи, оскільки не спрямований на стимулювання збільшення видобутку газу в Україні.
Отже, з метою вирішення проблеми розподілу газу в умовах його дефіциту та надання повноважень державним органам з одночасним збереженням ринкових механізмів в паливно-енергетичному комплексі, мною було розроблено альтернативний законопроект № 4117а-1 «Проект Закону про особливий режим роботи газопромислового комплексу України».
Слід зазначити переваги проекту Закону 4117а-1, які значною мірою відрізняють його від законопроекту 4117а:

1) він запроваджує особливий режим роботи саме газопромислового комплексу;

2) визначає пріоритетом газової галузі забезпечення стабільної роботи газопромислового комплексу;

3) надає всіх необхідних повноважень Міненерговугілля з стимулювання видобутку природного газу, регулювання, координації та контролю всіх суб’єктів газопромислового комплексу: підприємств з виробництва, постачання, розподілу, транспортування, зберігання та використання природного газу (підприємств трубопровідного транспорту, єдиної газотранспортної системи);

4) визначає основні заходи щодо підготовки газопромислового комплексу до сталого функціонування в період дії особливого режиму роботи;

5) встановлює порядок організації роботи та здійснення управління газопромисловим комплексом в період дії особливого режиму роботи;

6) запроваджує обов’язковий продаж природного газу газодобувними підприємствами на ринкових умовах;

7) надає повноважень Кабінету Міністрів з обмеження газопостачання з одночасним гарантуванням постачання газу населенню та виробникам тепла та горячи води.

Тобто, прийняття та реалізація саме «Проекту Закону про особливий режим роботи газопромислового комплексу України» дозволить вирішити проблемні питання газопромислового комплексу щодо забезпечення споживачів країни природним газом, організувати злагоджену роботу підприємств газопромислового комплексу, забезпечити стале та безперебійне функціонування Єдиної газотранспортної системи України.
Але 04.07.2014, після трьох спроб провалу, Кабінету Міністрів все ж таки вдалося пролобіювати при розгляді свій законопроект (4117а) і він був прийнятий в першому читанні.
Незважаючи на це, я не втрачаю надії і буду наполягати на своїх поправках при розгляді зазначеного проекту Закону у другому читанні.

З повагою
Народний депутат України,
 доктор технічних наук                                               А.В. Мартовицький