Кандидат на посаду зареєстрований як ФОП. Приймати за сумісництвом чи основним місцем роботи?

Октябрь 12th, 2018 Новини

Право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, має кожен громадянин України (ст. 42 Конституції України).
Підприємницька діяльність — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність суб’єкта господарювання — підприємця. Мета підприємницької діяльності — досягти економічних і соціальних результатів та одержати прибуток (ст. 42 Господарського кодексу України).
СТАТТЯ ДО ТЕМИ
Руйнуємо міфи про роботу сумісників
Щоб займатися підприємницькою діяльністю, особа повинна мати повну цивільну дієздатність і зареєструватися як підприємець (ст. 50 Цивільного кодексу України; далі — ЦКУ).
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовують нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦКУ).
Трудові відносини регулює законодавство про працю (ч. 1 ст. 3 КЗпП). Його складові — це КЗпПта інші акти законодавства України, прийняті відповідно до КЗпП (ст. 4 КЗпП).
Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням ПВТР, а роботодавець — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).
Під час провадження господарської діяльності фізична особа, зареєстрована як підприємець, ні з ким не перебуває у трудових відносинах і надає послуги (виконує роботи) своїм замовникам винятково на підставі цивільно-правових договорів. Статус фізичної особи — підприємця жодним чином не обмежує правомочності особи та її цивільної дієздатності, не позбавляє інших прав, задекларованих Конституцією.
Стаття 43 Конституції гарантує кожному громадянину право на працю. Тому фізичні особи — підприємці, як і будь-які інші громадяни, мають право укладати трудові договори з підприємствами.
У разі сумісництва працівник виконує, окрім своєї основної, іншу регулярну оплачувану роботу на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, або у громадянина за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43).
Отже, якщо ФОП працює за трудовим договором у одного роботодавця, така робота не вважається сумісництвом стосовно підприємницької діяльності.
Особа, зареєстрована як ФОП, може працювати у кількох роботодавців (ст. 21 КЗпП). Те місце роботи, де зберігатимуть трудову книжку, буде основним, решта — сумісництвом, але сумісництвом стосовно основного роботодавця, а не підприємництва.