Офіційний сайт Павлоградської міської ради
Щасливий той, кому Бог подарував Учителя. Так, саме Учителя – з великої букви. Кожен учень мріє про те, що ось одного разу увійде в клас Учитель – і в цю мить життя його назавжди зміниться, він побачить себе іншими очима, буде намагатися стати кращим, розумнішим, буде намагатися стати кращим, розумнішим, добрішим.
Це означає, що в життя і серце дитини увійшов Учитель, щоб залишитися в ньому на всі подальші роки, допомагати, підтримувати її, радіти і сумувати разом з нею, надихати на кращі вчинки.
Ось саме так увійшов в життя школи № 11 та її учнів учитель французької та німецької мов Зубенко Олександр Григорович, врівноважений, культурний, майстер своєї справи. Школа стала для нього рідною, окремим світом – сім’єю, де поєднуються батьківська любов і вимогливість, лунають дитячий щебет і різні мови, де живе муза на ім”я Творчість, де він знайшов близьких йому людей.
Як вчитель, він прагне не тільки передати свої знання, а й розвивати навички самостійного навчання, комунікабельність, уміння працювати в команді. Для нього важливо навчити, як отримані знання використовувати. Вчитель впроваджує в свою роботу компетентнісний підхід. І це дає свої позитивні результати. Його учні щорічно займають призові місця в міських олімпіадах з французької мови. Зубенка О.Г. часто запрошують на шефське підприємство як викладача для роботи зі спеціалістами із Франції та Німеччини. При нагоді Олександр Григорович організовує зустрічі з ними, щоб учні мали змогу спілкуватися іноземною мовою. Учитель вчить своїх вихованців бути толерантними у сприйнятті чужої культури.
Слова одного з викладачів Горлівського інституту іноземних мов, що “учитель-це річка, у якій зливаються воєдино гаряче серце та холодний розум” запам”ятав, але всю мудрість цих слів збагнув лише пропрацювавши років 10, тому він намагається систематично займатися самооосвітою, професійним удосконаленням. Ніколи не залишає поза увагою проблеми, які виникають у роботі, вчасно вирішує їх, займається пошуком нових ідей. У досягненні мети намагається бути оригінальним, готовим реалізовувати свої задатки і здібності, у процесі діяльності- доброзичливим, відповідальним. Навчає дітей завжди, за будь-яких оставин залишатися людьми, не втрачати доброзичливості, милосердя, співчуття.
За всю свою педагогічну діяльність йому доводиться виконувати багато ролей: для одних дітей – консультант, психолог, дипломат, для декого – старший товариш, а для інших – організатор і учасник цікавих справ. Олександр Григорович – капітан учительської команди КВК, активний учасник спортивних змагань з волейболу, стрільби, а також член міської команди з брейн-рингу. Організував у школі клуб для ерудитів “Що? Де? Коли?”, члени якого захищають честь не тільки школи, а й міста на обласних та республіканських змаганнях. А ще він з великим задоволенням грає в шкільному театрі.
Привітний, тактовний, толерантний, шляхетний… Його очі немов випромінюють якусь особливу теплоту, в них можна прочитати впевненість у собі, небайдужість, мужність. Таких людей впізнаєш з першого погляду: оптиміст. І розумаєш одну річ – якби не його сильна воля, і без перебільшень, незламний дух, він не зміг би усвідомити подальшого сенсу післявоєнного життя. Свій 19 рік народження відствяткував на афганській війні: мріяв побачити матір хоча б у сні. Материнська любов жила в ньому, коли отримав перше поранення. Олександр Григорович прагнув вижити і вижив, щоб жити, радіти тому, що живе, дарувати людям добро і любов.
Війна залишила глибокі “рубці” в його душі, але не зломила морально, адже треба було закінчити інститут, подбати про матір, яка давала йому перші уроки народної родинної педагогіки: поважати старших, шанувати батьків, знати і поважати свій рід, любити Україну, бо рідна мати і рідна Україна – два крила любові, які несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов. Мати благословила Олександра на добро і любов. І він зумів побудувати і зберегти у своєму серці “храм любові”. Тим “храмом” є його власна сім”я: дружина та троє синів, які виховуються в мирі, злагоді та любові, бо саме в сім”ї закладаються перші й найміцніші підвалини любові, духу та характеру. Усім своїм життям і працєю, прикладом і вихованням Олександр Григорович намагається утвердити в своїх власних дітях та своїх учнях кращі риси людяності й добра.
Колеги по роботі знають його як людину, яка несе людям радість. Він сам вірить в чудо, дивиться на світ не затьмареними буденністю очима, сприймає навколишнє щиро й відверто. Для нього цілком природньо зіграти Діда Мороза, провести новорічне свято для молодших школярів, оригінально привітати вчителів з будь-яким святом, організувати веселий та дотепний “капусник”. З ним можна говорити про все: спорт, політику, літературу, мистецтво, власні проблеми. Він цікавий співрозмовник як для дорослих, так і для дітей.
Ось такий він — Учитель сьогодення, Зубенко Олександр Григорович. Щастя Вам, Вашим учням, рідним та близьким людям!
Зі святом, шановний Олександр Григорович!
Л.Г.Коваленко, ветеран праці ЗШ № 11
