“МАР’ЯНА — ЧЕРНИЦЯ”

5 марта, 2018 Новини

                                                        І став для нас Шевченко заповітом

Безсмертним ,як людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я.

Напередодні шевченківських свят у Павлоградському історико-краєзнавчому музеї на святкуванні 204-ї річниці з дня народження талановитого поета, філософа, художника, людини з прогресивними поглядами відбувся вечір пам’яті “Україна в творах Т.Г.Шевченка”.

Тарас Григорович Шевченко є ключовою фігурою у культурному та історичному бутті українського народу, його поезія та проза є важливим культурним надбанням не тільки України, а й усього світу.

Як і інші генії думки, слова  та пензля, Шевченко, залишається актуальним після багатьох десятиліть. Тому що, одвічні філософські питання, що хоч раз ставила перед собою кожна людина, складають основу багатьох його творів. Проблеми сенсу буття, соціальна та духовна нерівність, несправедливість земного світу, світло і тінь, що володіють людиною в різній мірі – ті питання, на які намагався відповісти Тарас Григорович Шевченко у своїх творах, або, хоча б проголосити їх, висвітлити у темряві всезагального мовчання. І кожен рядок вірша, — це голос його душі, що звертається до нас з минулого, несучі свою істину до майбутніх поколінь. Багатогранність його таланту вражає нас і сьогодні.

Під час заходу наукові співробітники  музею підготували міні-виставу “Мар’яна – черниця” за поемою Т.Г.Шевченка в сучасній обробці з використанням музейних старовинних предметів для оформлення інтер’єру.

Поема “Мар’яна – черниця” — є соціально побутовим твором і була написана Т.Г.Шевченко у 1841 р. В основі її сюжету — нещасливе кохання заможної дівчини й убогого сироти. Про долю героїні поеми можна здогадатися з назви твору: Мар’яна не погодилася одружитися зі  старим багатим сотником і пішла в черниці.

Після “Мар’яни – черниці” Т. Г.Шевченко створив ще чимало талановитих віршованих творів, — серед них був і загальновідомий “Заповіт”. Про обставини створення “Заповіту” розповіла директор Павлоградського історико-краєзнавчого музею  Ведмідь Тетяна Іванівна,яка тричі була в музеї “Заповіту” в м.Переяслав -Хмельницький Київської області,де саме взимку 1845 року тяжкохворий на запалення легенів Т.Г.Шевченко у віці 31 року думав ,що вже помре, але лікар Андрій Козачковський, який був великим другом Шевченка, поставив його на ноги. І перші рядки всесвітньовідомого вірша «Заповіту» вже мали продовження. Заповіт пішов межи люди. Його переписували від руки,читали в колі однодумців. Невдовзі поклали вірша на музику і полетіла по світу пісня…

Бандура та кобза були найпопулярнішими інструментами в роки життя Тараса Григоровича, до того ж бандуристи та кобзарі дуже часто були героями поезій Шевченка, бо саме їх він вважав носіями народної мудрості. І сьогодні, коли мистецтво гри  на бандурі активно відроджується, ми мали змогу насолодитися грою колективу бандуристів ДМШ  №1 під керівництвом  Заярної В. і почути пісні на слова Т.Г.Шевченка.

Н.Шальська,старший науковий співробітник

Павлоградського історико-краєзанавчого музею