Питання-відповідь.

23 октября, 2015 Новини

Питання-відповідь.
23.04.2015р. з працівником припинені трудові відносини у зв’язку з призовом на строкову службу за ч.3 ст.36 КЗпП України. Чи правомірне припинення трудових відносин?

відповідь:
Припинення трудового договору у разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року (редакція діяла з 08.06.2014р.) передбачено ч.3 ст.36 КЗпП України. З призваними на строкову службу працівниками трудовий договір припинився. Згідно Листа Державної інспекції з питань праці від 17.04.2015р. «Про гарантії та пільги працівникам, призваним на строкову службу» припинення трудових відносин на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України з призваними на строкову військову службу працівниками є правомірним.
Вищезазначена норма закону існувала у такій редакції до 11.06.2015р., тобто до набрання чинності Закону України від 14.05.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду». Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі. Тому підстави для поновлення працівника на посаді після внесення відповідних змін до нормативних актів, що регулюють дане питання, відсутні.
Працівники, призвані на строкову військову службу, яких було звільнено до 11.06.2015р, не мають гарантій щодо збереження робочого місця, посади та компенсації із бюджету свого середнього заробітку.
Станом на теперішній час, згідно ч.3ст.36 КЗпП Украни підставою для припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну службу, крім випадків, які підпадають під дію п. 3 і п.4 статті 119 КЗпП України.
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної мобілізації зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали під час призову, незалежно від підпорядкованості та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи все вищевикладене, лише з моменту дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду», — з 11.06.2015р., з працівниками, призваними на строкову військову службу, трудові правовідносини не припиняються. Ця ж норма закону визначає гарантії для працівників, призваних на строкову військову службу, зокрема, за працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігається: місце роботи, посада і компенсується із бюджету його середній заробіток до дня фактичної демобілізації.
Враховуючи, що трудові правовідносини було припинено 23.04.2015р. — до набрання чинності Закону України від 14.05.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду», який і передбачає гарантії для працівників призваних саме на строкову військову службу, у підприємства відсутні правові підстави для зберігання за ним місця роботи, посади та здійснення компенсації із бюджету середнього заробітку до дня фактичної демобілізації.
Також, відповідно до ч.3 ст.8 Закону України від 20.12.1991р., «2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла на момент призову, за працівником як за військовослужбовцем строкової служби, який до призову працював на підприємстві зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування в тримісячний строк після закінчення військової служби.