Офіційний сайт Павлоградської міської ради
Олена Томашевська: «Собакам не місце на вулиці, де вони потрапляють під машини, мерзнуть та «просять милостиню»
Олена Юріївна Томашевська в Павлограді очолює комунальне підприємство «Міський інформаційно-розрахунковий аналітичний центр». У своєму приватному житті вона є великим любителем тварин. У неї вдома живуть троє четверолапих улюбленців: на вулиці у вольєрах — дві німецьких вівчарки, а в будинку — лабрадор.
В останній день листопада в стінах очолюваного нею підприємства сталася, як назвали її співробітники, «маленька надзвичайна подія».
Вона наразі сприяла тому, щоб жителі міста та регіону дізналися думку цього керівника у питанні гуманного скорочення чисельності бездоглядних тварин у Павлограді.
Пропонуємо увазі читачів розмову з Оленою Юріївною:
— Прийшовши вранці 30 листопада на роботу, я побачила, що біля воріт нашого офісу, що по вулиці Соборній, бігає велика вівчарка. Вона була худою, якоюсь зім’ятою, нервовою, заглядала в обличчя перехожих, ніби когось шукала. Тому я вирішила, що собака була домашня, але загубилася. Я її сфотографувала і відразу ж виклала фото в соцмережах, в розділі, де люди пишуть оголошення про своїх загублених тварин.
Надалі цей буденний ранок був звичайним для всіх членів колективу. Але не надовго. Через деякий час співробітники повідомили мені новину. Виявилося, що вівчарка зайшла в коридор офісу, де було тепло і затишно, а на вулиці в цей час ішов дощ. Вона тихо сиділа в кутку, була спокійною і миролюбною. Однак сам по собі вигляд великого дорослого собаки наганяв острах на відвідувачів, серед яких багато людей похилого віку. Звичайно ж, такій тварині немає місця в будівлі офісу. Ми прийняли рішення зателефонувати директору комунального підприємства «Затишне місто» Василю Вікторовичу Коріневскому і розповіли йому про візит незвичайної гості.
Після цього дзвінка до нас приїхав майстер цього підприємства Юрій Гусак.
Разом з Юрієм Вадимовичем ми спочатку погодували собаку. Тварина була така голодна, що відразу ж проковтнула півхлібини. Далі ми разом зі співробітниками здивовано спостерігали, як легко професіонал налагодив контакт з вівчаркою . Коли Юрій відкрив двері салону автомобіля, вона сама застрибнула в нього. Було ясно, що машина для неї — це добре знакомий об’єкт.
Я запитала: «Куда ви відвезете собаку?», і у відповідь співробітник «Затишного міста» запропонував поїхати разом, щоб переконатися, що з твариною все буде добре.
Так, я вперше побувала на території виставкової зони міського притулку по вулиці Харківська, 8-а і була приємно вражена побаченим. Я переконалася, який великий обсяг робіт тут було виконано. Оскільки я сама являюсь власником двох вівчарок, то відразу ж звернула увагу на розміри вольєрів, що стоять на території — вони досить просторі.
У новій будівлі адмінкорпусу стіни виблискують кафелем. Тут у майбутніх кабінетах скоро будуть оснащені операційна, кабінет ветеринара, ванна кімната, кладові. Саме такими і повинні бути сучасні ветеринарні клініки та притулок.
Просто по-людськи хочу сказати про те, що співробітники комунального підприємства «Затишне місто» роблять дуже гарну справу, коли тварин з вулиць розміщують у сприйнятливих для них умовах. Погодьтеся, що четверолапим не місце там, де вони опиняються під колесами автомобілів, мерзнуть, голодують і просять милостиню. Теперь раніше нікому не потрібних собак будуть годувати, лікувати і віддавати в добрі руки, а також «працевлаштовувати» охоронцями на міські підприємства. Саме так ми зробимо краще і для тварин, і в той же час приберемо загрозу для людей.
Дуже порадувало те, що в штаті притулку вже працює ветеринарний лікар — Юлія Яременко. Ця симпатична дівчина з дитинства доглядала за травмованими птахами, звірами, яких підібрала на вулиці. Людина, а тим паче жінка, яка вибрала в житті за покликом серця професію ветеринарного лікаря, априорі любить тварин і буде допомагати їм.
Наостанок хочу ще раз підкреслити, що наявність на вулиці бездоглядних тварин порушує законодавство, міжнародні угоди. Таке явище є несумісним з охороною здоров’я громадян, навколишнього середовища і, власне, тварин. Впевнена, що жителі міста погодяться зі мною: тваринам краще знаходитись у притулку.
