Роз’яснення щодо повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу

Февраль 25th, 2016 Новини

Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи положення вищезазначеної статті, було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015» р. № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» (Постанова N 413), якою передбачено, що дата наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника відрізняються (колонки 8 і 9 додатка до зазначеної постанови)
Така ж думка викладена і у Листі Міністерства соціальної політики України від 10.08.2015 р. № 1038/13/84-15, тобто, до початку роботи працівника інформація про його зарахування має бути подана до Державної фіскальної служби або її територіальних органів і дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника ( дати в колонках 8 і 9 не співпадають).
Відповідно до Листа Держпраці України від 03.08.2015 р. N 1364/24/21/01/2298-15 щодо подання Повідомлення про прийняття працівника на роботу, повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.
Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 N 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 р. за N 76 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки
ведуться тільки за місцем основної роботи.
Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленному порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином, повідомлення ДФС є частиною укладання трудового договору, то таке повідомлення потрібно здійснити до початку укладання трудового договору як за основним місцем роботи так і за сумісництвом. Оскільки трудова книжка ведеться за основним місцем роботи, то у повідомленні необхідно зазначати «без трудової книжки».
Державною фіскальною службою України у Листі надано роз’яснення від 08.10.2015 № 37321/7/99-99-17-03-01-17 щодо застосування норм Постанови № 413, яка була розроблена Мінсоцполітики відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, яка містить положення щодо укладення трудового договору. Укладення договорів цивільно-правового характеру не регулюється зазначеною статтею.
Міністерство соціально політики у своєму листі від 19.08.2015 р. N 1069/13/84-15 «Щодо практичного застосування постанови КМУ від 17.06.2015 р. N 413» повідомляє, що відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України у випадку фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Разом з тим, повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.