В багатовіковій історії України Голодомор 1932-1933 років є однією із самих трагічних її сторінок.
З того часу пройшло більше 80-ти років, але український народ береже пам’ять про ті страшні події. Перед суспільством стоїть важливе завдання зробити все, щоб ця трагедія нашого народу ніколи не повторилася.
Майбутні покоління повинні знати гірку та драматичну історичну правду, коли тоталітарний режим намагався зломити прагнення до свободи та непокірність української нації.
Сьогодні в Павлограді живуть понад 3-х тисяч свідків минулого лихоліття. В місті працювали підприємства, тому люди отримували хоч пайку хліба, а в селах наші земляки пухли від голоду, вимирали цілими сім’ями, навіть, селами.
Щорічно в кінці листопада українці вшановують пам’ять жертв голодоморів, як дату великої біди. Вогонь запалених в цей день свічок став символом невгасимої народної скорботи за загиблими українцями. Все, що випало на долю українського народу в той, нібито, мирний час, заслонило своїм жахом навіть роки воєнного лихоліття.
Ми вклоняємося перед нашими земляками, які загинули від голоду. Життя людини безцінне, незалежно від часу та правителів. Ми завжди будемо пам’ятати, яку страшну ціну заплатив український народ за право жити.
Світла пам’ять загиблим!
З повагою
міський голова А.Вершина