Шановні павлоградці!

25 ноября, 2011 Новини

Минуло вже 78 років, як Україна перегорнула одну з самих болючих сторінок своєї історії — голодомор 1932-1933 років. Однак викреслити з народної пам’яті ці страшні події неможливо. В сім’ях багатьох тисяч мешканців Павлограду з покоління в покоління передаються свідчення і зберігається пам’ять про загиблих рідних та близьких людей.

…Того року щедрим був урожай, працювало виробництво, люди мріяли про світле майбутнє… Але так сталося, що мільйони не дожили навіть до весни … Кому — то з них не було й року, хто — то був на порозі щасливої ​​старості, де хто мріяв перевернути гори, прикрасити квітами рідний край й засадити його дивовижними садами … Не сталося. Їх зірка згасла завчасно…

За підрахунками демографів, в той час щохвилини вмирало 17 людей, одна тисяча — щогодини, майже 25 тисяч — щодня. Ціна їх життя — 89,5 млн. пудів зерна, які вдалося вичавити з селянина в той час.
Від тих страхіть світ повинен був би розколотися надвоє. Сонце мало б перестати світити. Земля — ​​перевернутися від того, що відбувалося. Але вона обертається, як і раніше, і ми ходимо по ній зі своєю тривогою і надією. Українська нація вижила і зміцніла.

Сьогодні в Павлограді живуть близько п’яти тисяч свідків минулого лихоліття. Пам’ятаючи і досліджуючи минуле, ми робимо висновки на майбутнє. Ніяка мета не може бути виправданою, якщо ціною її виконання стає найвища цінність — людське життя.

Звертаюсь до кожного жителя Павлограда, до кожної сім’ї. Схиліть голови перед пам’яттю невинно загиблих батьків, братів і сестер. Це дуже потрібно для кожного з нас, для нинішнього і прийдешнього поколінь, для нашої єдності, для віри у життя і справедливість, для того, щоб часи лихоліття ніколи не повернулися на нашу щедру, родючу землю.

Міський голова І.С.Метелиця