Шановні земляки!!!
Дорогі наші учні – колишні і теперішні!
Ми, вчителі міста, ті, хто вчив вас у різні часи, ті, хто вплинув на вашу долю, ті, хто вчив вас лише добру, ті, кого ви називали другими батьками звертаємось до вас зі словами болю та благання.
Коли б ви не навчалися у школі, в радянські часи, чи уже в самостійній державі, ми завжди навчали вас головному – любити свою Батьківщину, своє місто, свою родину. Згадайте про це!!!
Зараз бідолашна Україна страждає від болю та непорозуміння. І в наших силах, в силах кожного допомогти рідній ненці.
Якщо ти вважаєш, що порушивши пам’ятник, зіпсувавши будівлю, підпаливши автівку – ти виказав свої патріотичні почуття, ти, дорогий мій учню, помиляєшся.
Ти допоможеш своїй країні, якщо прислухаєшся до думки іншого, якщо піднімеш того, впав, якщо прибереш бруд в собі і біля себе, якщо здаси кров тому, хто потерпає від хвороби, якщо допоможеш слабшому, якщо збережеш мир та спокій у своїй родині, у своєму місті, у своїй країні.
Благаємо кожного павлоградця – будьте виваженими!!!
Лихі часи минуть, а нам з вами жити поруч один з одним, кожного ранку вітатися та працювати у рідному місті. Збережемо мир і спокій. Це в наших силах. Мир в країні залежить від миру в кожній громаді.
З повагою до кожного, з надією ваші вчителі.