Управлінн з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області інформує

Июнь 1st, 2016 Новини

У зв’язку з набуттям 10 лютого 2016 року чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509» від 03.02.2016 № 55 та 11.03.2016 наказу Міністерства соціальної політики України від 02.02.2016 № 67 «Про затвердження форми постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці» Державна служба України з питань праці роз’яснює.
Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим — п’ятим частини другої цієї статті — у розмірі мінімальної заробітної плати.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на Державну виконавчу службу.
Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі – Порядок № 509). Цей Порядок визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою — сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі — штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі — уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітитки, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий — надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпраці чи її територіальний орган.
Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються:
у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п’ятою і шостою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”);
у судовому порядку територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону);
органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Форма постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці затверджена наказом Мінсоцполітики від 02.02.2016 № 67, зареєстрованим в Міністерств юстиції України 18.02.2016 за № 256/28386.
Так, наприклад, за результатами позапланової перевірки з питань додержання законодавства про працю у травні 2016р. на підприємстві м. Павлоград, за недодержання мінімальних гарантій в оплати праці, а саме оплати працівникам за роботу у нічний час у розмірі меншому, ніж передбачено у Галузевій угоді, на підприємство накладено штраф у розмірі 217 500 грн. (10 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення)