Офіційний сайт Павлоградської міської ради
Павлоградський історико – краєзнавчий музей 22 лютого провів вечір, присвячений 170 – річчю із дня народження великого українського драматурга, нашого видатного земляка Григорія Максимовича Бораковського.
Григорій Максимович (Борко́вський) Бораковський(1846-1890 рр.) — наш видатний земляк, доктор медичних наук, український драматург другої половини XIX століття. Нині драматург Г. М. Бораковський забутий. Його твори високо цінували поет-революціонер Іван Якович Франко, літературознавець і громадський діяч Омелян Михайлович Огоновський та наш земляк, критик і бібліограф Михайло Федорович Комаров. Г. М. Бораковський – автор соціально-психологічних драм “Як долі немає – то й щастя минає”, “Із моря житейського”,“Як на лобі роги ростуть”, “Лихом щастя не добудеш”, численних водевілів, оперет, комедій, жартів: “Як жінки чоловіків морочуть”, “Де два цілуються, третій губ не протягай”, “Різдвяний вечір”, “Закоханий жид”, “Оказія з пампушкою”, „Оказія з німцем”, історичної драми “Маруся Чурай”, п’єса “Старі до молодих не підгортайтесь”, кілька праць на медичні теми та ін.
У цих соціально-психологічних драмах він досить талановито відтворив класові суперечності, пробудження і піднесення почуття людської гідності, моральної краси в середовищі трудового народу в пореформений період. Колізії нещасного кохання, розбитого подружнього життя невіддільні в драмах Г. Бораковського від мотивів соціальної нерівності, протесту проти соціальної несправедливості, консервативних етичних принципів.
Створюючи свою найвідомішу драму “Маруся Чурай”, Г. Бораковський, записав оповідання про «піснетворку» Марусю Чурай, яке він почув від старого діда з полтавських козаків. Від нього записав й створені нею пісні. Потім розшукав оповідання «Маруся Чурай – малоросійська Сафо», записане російським драматургом й театральним діячем князем Шаховським Олександром Олександровичем. Ознайомився також із монографією історика та публіциста Миколи Івановича Костомарова «Богдан Хмельницький» та з деякими іншими історичними творами. Вивчивши їх, уявив собі Бораковський світлий образ тої доби, в якій жила – талановита дівчина Маруся Чурай.
Український критик і бібліограф Михайло Комаров в статті “Українська драматургія” (1909 р.) писав: “…фабулу цієї драми автор взяв з народних оповідань про те, що ще за Богдана Хмельницького жила на Україні дівчина Маруся Чурай, котра дуже гарно складала пісні”.
Історичну драму «Маруся Чурай – українська піснетворка» Григорій Бораковський творив із особливим натхненням. І вона є найвищим досягненням драматурга. Побудована на сюжеті популярних народних переказів та пісні “Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці”.
Історія кохання в цім творі тісно переплітається із подіями національно-визвольної боротьби українського народу, процесами класового розшарування українського суспільства в середині ХVІІ століття.
Г. М. Бораковського називають письменником Присамар’я й Поорілля. Через все своє життя він проніс любов до рідного краю. Більшість його творів пов’язано з життям різних соціальних верств мешканців Катеринославщини.
Ім’я нашого видатного земляка – Григорія Максимовича Бораковського заслуговує щирої поваги і увічнення його пам’яті у рідному місті. Одним із гідних проявів нашої вдячності земляку – письменнику Бораковському було б видання якраз у нашому місті, першого за минулі 120 років, повного зібрання його творів (десь понад 600 сторінок). Це стало б помітною подією, позитивним сигналом для всієї України. Шанувальники його творчості мали б змогу проводити тут зустрічі, зібрання. Зроблене слугувало б і високій, надзвичайно важливій справі подальшого формування інтелектуальної аури, привабливості нашого міста.
