Офіційний сайт Павлоградської міської ради

Январь 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Дек    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Корисна інформація

Нескорена павлоградка

Февраль 16th, 2013 Новини Вывести на печать

Час невпинно летить. Проносяться роки, десятиліття, події змінюють одна одну, залишаючи історії свій слід. Одні проходять через пам’ять одного покоління і згасають, як у коротку липневу ніч падаючі зорі, інші залишаються у пам’яті багатьох поколінь, навчаючи нащадків робити висновки та оцінювати себе , своє місце в житті країни, світу.
Адже тільки аналізуючи події минулого ми можемо йти у майбутнє.
Такою подією для попередніх поколінь була Друга світова та її частина Велика Вітчизняна війна. Вона відділила світ на до… і після. Стала епохальною подією розвитку людства. Боротьбою між прогресом та регресом. ХХ століття з його швидким технічним розвитком спонукало створенню різних систем управління та різних ідеологій серед яких буйним цвітом розквітнув фашизм та націонал-соціалізм — ідеології, що кликали людей до знищення собі подібних, до панування над світом, повернення до часів рабства. Здавалося що колесо часу повернеться назад. І антилюдська ідеологія запанує назавжди стираючи з обличчя землі всі прогресивні надбання людської цивілізації. Але ж ні, зупинили цю чуму ХХ століття прості люди зі справжніми людськими якостями доброти, мужності, співчуття, патріотизму, віри у світле майбутнє.
Гортаючи старі сімейні альбоми, читаючи книги про війну, дивлячись кінохроніку тих часів, аналізуючи події, завжди бачиш перед собою людину яка не скорилася, а своїм може і невеликим вкладом внесла свою частину в справу великої перемоги на ворогом.
Особливою сторінкою в історії Великої Вітчизняної війни та нашого міста займає збройне повстання 17 лютого 1943 року, коли виступили бойові групи павлоградців, які вдарили по фашистах з тилу і надали збройну допомогу частинам 35-ої гвардійської стрілкової дивізії, яка підійшла до міста. В 14.00 годин 17 лютого 1943 року разом з військами 35-ої гвардійської стрілкової дивізії з фронту та бойовими групами підпілля, які виступали з тилу, всього за 5 днів наше місто було визволено від німецько – фашистських загарбників. Вже 22 лютого 1943 року, підтягнувши великі сили військ з інших ділянок фронту, фашисти знову увійшли до міста. Немало павлоградців загинуло у лютневих боях за Павлоград. Це справжній подвиг наших нескорених павлоградців!
Кожна людина тих подій — це книга життя.
Давайте відкриємо одну з них.
… В далекому 1941 році закінчила сім класів Павлоградської школи №2 Іванова Ольга. Рання юність на крилах мрій кличе дівчинку до високих досягнень. Ось вона стане педагогом, таким як її вчителі і буде нести розумне добре, вічне… Але як і в більшості її одноліток всі ці сподівання перекреслить одне слово – ВІЙНА.
Швидко просувається фронт. Потрібно евакуюватися, але ніяк – хворий батько. Сім’я залишається в окупованому Павлограді. Бачачи всю «красу окупаційного режиму» з його комендантською годиною, розстрілами, таборами для біженців та військовополонених породжують непокірність та пристосовуваність,а ненависть до загарбників штовхають до опору.
А розмови про активні дії партизан спонукають до дії.
Як пише Ольга Олександрівна в спогадах про той час:
« Про те що в місті були залишені люди для організації боротьби з німцями мені сказала Ольга Куликова. Це було у грудні 1941 року. І запитала, чи згодна я приймати участь у молодіжній групі. Я згодилася. В цій групі були Ольга та Зіна Куликови, Георгій Осьмиченко, Олександр Іванов та Анатолій Юрченко.».

І невдовзі в Павлограді замайоріли листівки розклеєні молодіжною групою.
Разом з мамою Івановою Любов’ю Василівною (медсестрою) заготовляють бинти, пов’язки, ліки.
Дівчинка не могла здогадатися, що їх сусідка – Клара Адольфівна Таблер — Новікова «немка», як називали її в дворі, була однією з активних діячів підпілля. Вона познайомила Ольгу з Галиною Федосієнко, Галиною Олексієнко, та Галиною Пасько. Разом з ними дівчина складала в корзинки медикаменти та перев’язочний матеріал зверху клали капусту, овочі та інше ризикуючи життям переносила медикаменти на Хутори до фельдшера Сими Ватоліної, яка навчала дівчат , як надавати першу медичну допомогу.
За темними вікнами окупованого міста зростало організоване підпілля одним з ланцюжків якого була Ольга.
Завдання були різні, вже з 1942 місто готувалося до збройного виступу , потрібні місця для збереження зброї. Як згадує Ольга Олександрівна: «…В 1942 році Клара Новікова попросила мене чи не можемо ми ховати зброю. Я порадилася з мамою і згодилася. (При тому що в окупованому місті за такий злочин знищувалася вся сім’я ). Зброю приносили люди з бойової групи Нестеренко. Ховали гвинтівки у вугільному складі, а пістолети та гранати у підвалі та за духовкою. При обшуку, тільки щасливий випадок врятував нас усіх. Солдат, освітивши ліхтариком купу вугілля не побачив частину гвинтівки. »
Перемога під Сталінградом та швидке просування Червоної Армії до Павлограду дало можливість підняти збройне повстання та на невеликий проміжок часу визволити місто. В одному з інтерв’ю газеті «Слово Ветерана» за 14 вересня 2000року Ольга Олександрівна говорить «Щоб в повну силу відчути велику радість визволення , моєму поколінню, що залишилося в місті після повстання, потрібно було ще мало перетерпіти. Кожний крок на рідній землі міг стати останнім. Вижити в той страшний час неможливо було без допомоги товаришів. Неповторний феномен того часу. Почуття єдності та взаємної виручки».
Після вступу німецьких військ у місті почався терор. Незнайома жінка сказала матері Ольги, що вона від матері Жори Осьмиченко, що у жандармів є прикмети вашої доньки, тільки ваша донька носить довге чоловіче пальто та коричневі чоботи.
Вся сім”я переховувалася на дальніх Хуторах у знайомих аж до визволення
18 вересня 1943року .
Незагрубіла, незачерствіла душа нескореної павлоградки, знову мрії про учительську діяльність. Ольга закінчує педагогічні курси, поступає до Словянського педінституту і більше 30 років працювала у Павлограді ,сіючи розумне ,добре, вічне у серця молодого покоління, кавалер Ордену Великої Вітчизняної війни, ордену за мужність 2 –го ступеню, медалей «За бойові заслуги» та Знака партизан України, а також багатьох інших нагород , людина з великої літери- Ольга Олександрівна Іванова- Тішина.
До 70-річчя Павлоградського збройного повстання вклоняємося низько нині проживаючим в м. Павлограді Ользі Олександрівні Івановій-Тішиній і Пасько-Поповій Галині Михайлівні. Згадаємо також всіх наших земляків: Садовніченка Д.Г., Шутя М.С., Куликову О., Олексіїва В., Нестеренка А.Н., Таблер-Новікову К.А. та ін., які назавжди увійшли у славетний літопис героїчної історії Великої Вітчизняної війни. Низький вам уклін і вічна пам’ять!
Ю.В.Ляшенко,заступник директора
Павлоградського історико-краєзнавчого музею

трансляції з web камер




























Павлоград на карте

Павлоград на карте

Афиша

Репертуар на жовтень

Останні надходження