На запитання про те, наскільки суспільство є гуманним, можна відповісти по його відношенню до найбільш незахищених істот: дітей, людей похилого віку і тварин. В ході соціологічного опитування співробітник комунального підприємства «Затишне місто» спробував дізнатися про ставлення жителів Павлограда до проблеми бездоглядних четвероногих братів наших менших.
Ми підійшли до містян з наступними запитаннями.
Наскільки людей взагалі турбує ця проблема? Як часто вони зустрічають бездоглядних собак на вулицях? Чи були свідками їх агресивної поведінки? Яким шляхом потрібно скорочувати чисельність бездоглядних тварин у місті?
Багатьом до сліз жаль цуценят, які з‘явилися на світ в підвалах. Хоча майже всі, кого ми опитували, сказали, що пам’ятають про те, що менше, ніж через рік, ці малята виростуть і будуть представляти реальну загрозу для дітей і навіть дорослих.
Віктор Захаров, майстер комунального підприємства:
— Вважаю, що вуличних собак розвелось дуже багато. Наприклад, на РТС бігають цілі зграї, в кожній з них – не менше десятка великих псин. Вони й на мене неодноразово намагались накинутися, і на інших перехожих також. Це відбувається посеред дня. В темний час доби взагалі треба бути досить обережним.
Наталя Іванівна:
— Я постійно дивлюся новини Павлоградської телерадіокомпанії і все знаю про відкриття притулку. Я за те, щоб бездоглядні собаки, які будуть відловлені, були розміщені в достойному для них місці. Щоб там за ними був гарний догляд. Так повинно бути, якщо ми прямуємо до Європи, правда?
Валентина Ситник, учитель початкових класів:
— Позитивно ставлюся до того, що в місті збудований притулок. Але важливо, щоб тварини у ньому знаходилися, як у доброго хазяїна. Таким чином, ми приберемо небезпеку з вулиць і в той же час з гуманністю поставимось до живих істот. Треба боротися не з бездоглядними тваринами, а з проблемою бездомності.
Роман Ливадний, учень 8-го класу:
— Вчора я побачив, як в районі автостанції машина збила собаку і навіть не зупинилася. Боляче і страшно на це дивитися. Але також страшно йти ввечері і зіткнутися зі зграєю агресивних тварин. Я знаю, що в місті будується притулок. Мабуть, це правильне рішення проблеми. Хотілось би у ньому коли-небудь побувати.
Павло Вивтинець, лікар ветеринарної медицини:
— Я дуже люблю тварин, інакше не обрав би таку професію. Закінчив ветеринарний факультет Дніпропетровського аграрного університету, тому, звичайно, добре знаю, що собою являє велика собача зграя. Адже в ній обов’язково є вожак, і потенціал якої реально перевищує силу навіть декількох дорослих людей. Згоден з тим, що пришов час вирішувати проблему. Знаю, что міська влада багато чого робить у даному напрямку.